Заарештований міністр МВС СРСР написав до своєї страти кілька листів в ЦК КПРС, звертався в них до колишніх товаришів, членів Центрального Комітету, волав про допомогу.
Останній його лист був просто "голосом кричущого в пустелі".
Підпишіться на Українці у Google News! Тільки найяскравіші новини!
ПідписатисяЗневіреного домогтися виправдання Берію ніхто не слухав і його благання не слухав.
Листи "мертвої людини"
Берію заарештували 26 червня 1953 року на засіданні ЦК партії, опору він не чинив. Навряд чи міністр МВС спокушався з приводу своєї подальшої долі після арешту, бо людиною він був не дурною.
Перебуваючи в ув'язненні Берія написав всього кілька листів, в яких волав до своїх колишніх соратників. Просив врахувати його колишні заслуги. В архіві РГАПСІ всі листи заарештованого Лаврентія Берії збережені, вони давно оприлюднені.
За цими паперами легко простежується стрімке наростання передсмертного жаху цього колись всесильного глави НКВС – він, судячи з листів, дуже не хотів помирати, всіляко тримався за життя. У передостанньому листі, датованому 1 липня 1953 року, і адресованому «товаришу Маленкову», автор писав «дорогому Георгію», що «дуже засуджує себе», вибачався перед адресатом, багато писав про «справедливу твоєї (Маленкова) критиці», а також претензії т. Хрущова та інших товаришів, в тому числі, і по відношенню до нього, Берії, багато – про свої «помилки, які не можна пробачити».
Нагадував, де і в якій якості працював з Маленковим – робив екскурс у спільне минуле. Цей лист Берії було адресовано Маленову, але в кінці його автор зірвався, і перелік адресатів збільшився – з'явилися пристрасні звернення до інших товаришів – Хрущова, Мікояна, Ворошилова, Кагановича... Берія волав до них «від щирого серця», благав: як колись займав високий пост, він може ще стати в нагоді, послужити, навіть на найменшій, колгоспній, посаді – бо «до останнього подиху відданий нашій улюбленій партії і нашому радянському уряду».
"...Благаю втрутитися…»
Згідно з даними архіву Адміністрації Президента РФ, останній лист з тюремної камери Лаврентій Берія написав 2 липня 1953 року. Він був адресований 9 членам ЦК, включаючи Хрущова і Маленкова.
На той момент Берія перебував в ув'язненні 5 днів. Він, судячи зі змісту останнього листа, був у розпачі, просив негайного втручання у свою справу. Берія благав "в ім'я Леніна і Сталіна" ретельно розібратися в звинуваченнях, які йому пред'являються (нічого конкретного, він тоді і сам не знав, що йому інкримінується), просив опитати «товаришів, збагачених великим досвідом», які могли б підтвердити його невинність.
Запевняв, що тільки "кріпив міць нашої країни і єдність великої партії", а інших думок і не мав.
"Невинний старий друг" благав старих товаришів по партії його "не губити". Російський історик-ревізіоніст Борис Соколов в одній зі своїх книг писав, що рішення все заперечувати і наполягати на повній своїй невинності Лаврентій Берія прийняв після усвідомлення того, що його в тому тюремному підвалі просто можуть пристрелити без суду і слідства.
Після того, як Лаврентій Берія написав свій останній лист, йому перестали давати олівець і папір. Засуджений за антирадянщину, колишній міністр МВС разом з шістьма іншим засудженими до вищої міри покарання був розстріляний 23 грудня 1953 року.
